Соціально-економічні засади підтримки людей з інвалідністю крізь призму професійної реабілітації

Анотація

В Україні нараховується біля 3 мільйонів осіб з інвалідністю, які не в змозі подолати наслідки інвалідності без допомоги та особливої турботи з боку суспільства. Усі особи з інвалідністю мають право на відповідні види соціальної, психологічної, медичної, професійної і трудової реабілітації. Мета дослідження. Мета статті полягає у з’ясуванні економічних та соціальних переваг надомної праці людей з інвалідністю в Україні. Методологія. Здійснено аналіз чинного українського законодавства з питань сприяння працевлаштування людей з інвалідністю. Виявлено організаційно-правові засади застосування надомної праці, обґрунтування надомної праці як виду соціально-психологічної реабілітації, визначено рекомендації для провадження у вітчизняну практику надомної праці з метою соціальної підтримки людей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Результати. Визначено, що трудова реабілітація – система заходів, розроблених з урахуванням схильностей, фізичних, розумових і психічних можливостей особи і спрямованих на оволодіння трудовими навичками забезпечення трудової діяльності та адаптацію у виробничих умовах, у тому числі шляхом створення спеціальних чи спеціально пристосованих робочих місць. Варто зауважити, що правове забезпечення даних соціально-реабілітаційних послуг професійно-трудового напрямку в сучасних Законах України відповідає Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, та Конвенції ООН про професійну реабілітацію та зайнятість осіб з інвалідністю. Водночас, працевлаштування згаданих груп населення забезпечує їм додатковий приробіток до пенсії і додаткове фінансування для розвитку соціально-реабілітаційних послуг професійно-трудового напрямку. Практичне значення. Встановлено, що трудова діяльність, працевлаштування людей з інвалідністю виступає одним із найефективніших засобів їх соціально-психологічної реабілітації, спрямованої на відновлення людиною з інвалідністю суспільних зв’язків і відносин, встановлення емоційної стабільності, активного соціального життя, інтеграцію у відкритий соціум, розширення і поглиблення соціальних контактів, відновлення професійних якостей і навичок, створення сприятливих умов для розвитку й утвердження особистості.Перспективи подальших досліджень. Визначення номенклатурного переліку спеціалістів у сфері професійної реабілітації та соціальної допомоги особам з інвалідністю відповідно до міжнародних стандартів, виявлення потреби в них, забезпечення організаційно-методичної бази для їх навчання та наступного працевлаштування є перспективами подальших досліджень авторів.