Цифрова трансформація моделі публічного управління у регіонах

Анотація

Метою статті є дослідження процесів цифрової трансформації моделі публічного управління у регіонах. Методологія. Теоретичною і методологічною основою дослідження є наукові праці вчених у дослідженні системи цифрової трансформації публічного управління у регіонах. Для досягнення поставленої в роботі мети були використані такі методи дослідження: теоретичне узагальнення – визначення основних напрямів модернізації публічного управління з використанням цифрових технологій; методи статистичного аналізу – характеристики кількості органів державної влади та місцевого самоврядування, що надають можливість використання інструментів електронної демократії. Результати. Досліджено поточний стан та основні тенденції цифровізації публічного управління, що дозволило виділити напрямки та сфери модернізації публічного управління на основі цифрової трансформації, а саме: модернізація публічних послуг; розвиток галузевого електронного урядування;  забезпечення електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, уніфікація та стандартизація електронних реєстрів, державних баз даних, центрів транскордонної взаємодії; розвиток електронної демократії та перехід на системи цифрового документообігу. Рівень застосування вказаних технологій суттєво відрізняється не тільки на рівні регіонів, а також на рівні муніципалітетів та окремих громад і залежить насамперед від політичної волі органів публічного управління та місцевого самоврядування на місцях. Проведено аналіз стану цифрової трансформації публічного управління в Одеській області з використанням результатів опитувань та досліджень національних і міжнародних рейтингових агентств, що дозволило визначити поточний порівняльний стан цифрової адаптації публічного управління на Одещині та виокремити найбільш проблемні питання, що є характерними і для інших регіонів та які необхідно врахувати при розробці і реалізації регіональної стратегії цифрової трансформації області на наступний плановий період, а саме: адміністративні (порівняна обмеженість відкритих даних щодо інформації про бюджет, регуляторні акти та закупівлі, недостатній рівень використання елементів електронної демократії в управлінських процесах); технічні (низька якість базової інформаційно-комунікаційної інфраструктури електронного урядування; недостатній рівень ІТ забезпечення внутрішнього документообороту; недоукомплектованість робочих міць новітньою технікою; проблеми зі зв’язком та якістю Інтернету на окремих територіях); організаційні (відсутність дієвої координації, співпраці та контролю між різними відділами, функціями і підсистемами публічного управління, низький рівень захисту даних) кадрові (брак висококваліфікованих спеціалістів) та фінансові. Практичне значення. Аналіз даних кількості органів державної влади та місцевого самоврядування, що надають можливість використання інструментів електронної демократії дозволить визначити перспективи подальшої роботи для органів публічної влади. Перспективи подальших досліджень. Прискорення переходу до моделі цифрового адміністрування потребує реінжинірингу систем управління, процесів та функцій у відповідності до можливостей, що надають нові технології, зокрема з використанням процесного підходу до управління та формування мережевих зв’язків, створення єдиної регіональної платформи, інтерактивних баз даних, впровадження елементів електронної демократії у процеси прийняття рішень.