Інституційний аспект використання цільових програм у бюджетуванні макрорівня

Анотація

Анотація. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей інституційних змін у бюджетуванні макрорівня упродовж імплементації державних цільових програм та бюджетних програм в Україні. Проведені аналіз та систематизація таких елементів інституційного середовища як інституційні ролі та інституційні стимули при ініціації, затвердженні та використанні державних цільових програм. Встановлено, що поряд із формальними обов’язками замовники, виконавці та відповідальні за затвердження державних цільових програм можуть підпорядковуватися неформальним інституційним тенденціям, які виникають унаслідок імплементації законодавства. Методи дослідження. Застосовано метод аналізу, узагальнення, синтезу, системний підхід, метод порівняння, статистичні методи та графічні методи. У результатах показаний зв'язок використання державної цільової програми та пізніше запровадженої у бюджетний процес бюджетної програми під час використання бюджетних коштів з державного бюджету. Імплементація державних цільових програм залежить від їхнього фінансування з державного бюджету, але бюджетна програма перебрала на себе провідний інституційний статус для здійснення видатків бюджету, тому реалізація державної цільової програми залежить від її врахування у складі поточної бюджетної програми. Наведена систематизація змісту етапів імплементації державної цільової програми згідно із законом про державні цільові програми, виконане порівняння попередньої послідовності та наступних змін інституційних ролей упродовж використання програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Зроблене узагальнення щодо інституційних стимулів виконавця на прикладі реалізації державних цільових програм. Тенденція кількості державних цільових програм з моменту прийняття закону підтверджує вплив підвищення відповідальності за результати виконання державних цільових програм унаслідок їхньої публічності. Практичне значення. Наразі розпорядник бюджетних коштів державного бюджету для досягнення цілей використовує три інструменти: державну цільову програму, бюджетну програму та цілі державної політики. Продовження використання державних цільових програм у бюджетуванні створює додаткові інституційні умови для їхніх виконавців. Перспективи подальших досліджень. Слід розглянути сучасне інституційне середовище розпорядника коштів – виконавця цільових програм з метою виявлення формальних та неформальних правил і за необхідності виявити надлишкове використання фінансово-управлінських інструментів досягнення цілей за бюджетні кошти.