ОСНОВНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ

Автор(и)

  • Олександр Леонідович Богашко Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна https://orcid.org/0000-0003-2665-6772

DOI:

https://doi.org/10.31499/2616-5236.2(20).2022.263346

Ключові слова:

державна підтримка, економічне зростання, підприємництво, регіональна інноваційна система, інноваційна діяльність, інноваційна політика

Анотація

В статті окреслено основні аспекти інноваційного розвитку підприємництва в сучасних умовах соціально-економічного розвитку України. Мета дослідження полягає у виявленні факторів, що впливають на інноваційну діяльність підприємництва у рамках регіональних інноваційних систем.

Теоретико-методологічну базу дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії та практики, загальнонаукові та спеціальні методи пізнання економічної дійсності. Основні методи, які були використані: структурно-логічний; порівняльний, метод деталізації та синтезу.

Виявлено, що інноваційна діяльність дедалі частіше розглядається у контексті регіонального розвитку та локальних інноваційних систем. У рамках цього підходу розглянуто такі чинники як просторова близькість регіонів, локальні умови, специфіка людського капіталу та міжрегіональне співробітництво.

У статті висвітлено особливості сучасного функціонування інноваційної сфери, проаналізовано чинники, що впливають на схильність фірм до інновацій. Розглянуто типи інновацій та класифікацію інновацій, що загальноприйнята в країнах ОЕСР. Зазначено, що інноваційні компанії з країн із наздоганяючим розвитком цікавлять насамперед такі характеристики інституційного середовища, як діловий клімат та стабільні «правила гри» на ринку. Інституційними індикаторами є терміни відкриття фірми та вирішення комерційних суперечок, стійкість індексу зайнятості, що відображає зміни умов найму та звільнення співробітників, рівень демократії та максимальні ставки оподаткування. Значимість більшості цих чинників свідчить необхідність їх обліку в оцінці інноваційної активності.

У дослідженні зазначено, що набір взаємопов’язаних концепцій, включаючи національну інноваційну систему та національну бізнес-систему, що використовується з метою стратегічного менеджменту, значною мірою ігнорують роль підприємців. Як правило, вони стосуються окремих фірми або підприємств, тоді як інновації створюють саме підприємці, які комбінують існуючі елементи знання та породжують нову вартість. Водночас у ході своєї діяльності підприємці організують робочі місця та досягають економічного зростання, що особливо актуально для відбудови економіки нашої держави в умовах російсько-української війни.

Біографія автора

Олександр Леонідович Богашко, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

к.е.н., доцент кафедри маркетингу, менеджменту та управління бізнесом

Посилання

Acs Z. J., Autio E., Szerb L. (2014), National Systems of Entrepreneurship: Measurement Issues and Policy Implications. Research Policy. Vol. 43. № 3. P. 476–494.

Bozic L., Botric V. (2011), Innovation Propensity in the EU Candidate Countries. Transition Studies Review. Vol. 18. P. 405–417.

Carlsson B., Jacobsson S., Holmen M., Rickne A. (2002), Innovation systems: Analytical and methodological issues. Research Policy. Vol. 31. № 2. P. 233–245.

Chepurenko A. (2017), Entrepreneurial Activity in Post-Soсialist Countries: Methodology and Research Limitations. Foresight and STI Governance, vol. 11, no 3, P. 11–24. DOI: 10.17323/2500-2597.2017.3.11.24

Cooke P. (2001), Regional Innovation Systems, Clusters, and Knowledge Economy. Industrial and Corporate Change. Vol. 10. № 4. P. 945–974.

Freeman C. (2002), Continental, National and Sub-national Innovation Systems – Complementarity and Economic Growth. Research Policy. Vol. 31. № 2. P. 191–211.

Garcia F., Jin B., Salomon R. (2013), Does inward foreign direct investment improve the innovative performance of local firms? Research Policy. Vol. 42. P. 231–244.

Junge M., Severgnini B., Srensen A. (2012), Evidence on the Impact of Education on Innovation and Productivity. Copenhagen Business School Working Paper. 2-2012. Copenhagen: Copenhagen Business School.

Keeley L., Pikkel R., Quinn B., Walters H. (2013), Ten types of innovation. Hoboken, N. J: Wiley.

Lundvall B.-A., Johnson B., Sloth E., Dalum A. B. (2002), National systems of production, innovation and competence building. Research Policy. Vol. 31. № 2. P. 213–231.

Nelson R. R. (1993), National Innovation Systems: A Comparative Analysis. Oxford: Oxford University Press.

North D. (1990), Institutions, institutional change and economic performance. Cambridge: Cambridge University Press.

OECD (2018), Defining innovation. URL : https://www.oecd.org/site/innovationstrategy/defininginnovation.htm

Romer P. M. (1990), Endogenous technological change. Journal of Political Economy. Vol. 98. № 5. Pt. 2. P. 71–102.

Srholec M. (2011), A multilevel analysis of innovation in developing countries. Industrial and Corporate Change. Vol. 20. № 6. P. 1539–1569.

Whitley R. (1996), The Social Construct of Economic Actors: Institutions and Types of Firms in Europe and Other Market Economies. The Changing European Firm / Ed. R. Whitley. London: Routledge. P. 39–66.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-06-30

Як цитувати

Богашко, О. Л. (2022). ОСНОВНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ. Економічні горизонти, (2(20), 83–93. https://doi.org/10.31499/2616-5236.2(20).2022.263346